Прийнято у II читанні законопроєкт №8313. Ним, зокрема, роботодавцю надається право під час війни відмовити працівнику у будь-якому виді відпусток, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
22 листопада ВРУ прийняла в цілому законопроєкт №8313 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань”. Про це йдеться у картці законопроєкту на сайті ВРУ.
Згідно зі законопроєктом, вносяться зміни до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки» та інших Законів України. Зокрема, пропонується:
збільшити загальний максимальний термін надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин з 15 до 30 календарних днів на рік;
надати право роботодавцю у період дії воєнного стану відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, до виконання робіт та виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення);
щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів, не тільки на прохання працівника, але й за такої потреби у роботодавця. При цьому поділ щорічної відпустки має бути відображений у графіку відпусток, який погоджується із профспілками;
забезпечити військовослужбовців, звільнених у зв’язку з демобілізацією із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період, відпочинком тривалістю 60 робочих днів з виплатою двомісячного грошового забезпечення впродовж мобілізаційного періоду коштом Державного бюджету України;
передбачити, що відпустка для підготовки та участі у спортивних змаганнях надається працівникам, лише якщо це передбачено трудовим та/або колективним договором;
встановити, що батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але спільно проживає разом із нею, має право на відпустку при народженні лише у випадку, якщо ухвалено рішення суду, що підтверджує факт спільного проживання, спільного побуту, взаємних прав та обов’язків матері та батька дитини.