Які дні є вихідними та святковими? У яких випадках забороняється праця в такі дні та як оплачується робота працівників, які долучаються до роботи у вихідні та святкові дні? Так, за п’ятиденного робочого тижня працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а за шестиденного — один вихідний день (частина перша статті 67 Кодексу законів про працю України, далі — КЗпП). Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день за п’ятиденного робочого тижня, якщо він не визначений законодавством, встановлюється графіком роботи підприємства, установи, організації (далі — підприємство), погодженим з профспілкою, і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем. Тобто другим вихідним має бути субота або понеділок. Зазвичай підприємства встановлюють другий вихідний день у суботу, хоча законодавство цього не вимагає. Для працівників, як правило, установлюється п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями (ст. 52 КЗпП). Згідно зі статтею 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години (ст. 52 КЗпП). Святкові та неробочі дні встановлюються виключно законодавством (ст. 73 КЗпП). Відповідно до частини третьої статті 67 КЗпП, якщо святковий або неробочий день, встановлений статтею 73 КЗпП, збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Роботодавець у разі застосування рекомендації КМУ не пізніше, ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних і робочих днів на підприємстві, погоджений із профспілкою (ст. 67 КЗпП). В інших випадках роботодавець також вправі перенести вихідні. Але зверніть увагу, що таке перенесення є зміною істотних умов праці, адже змінює режим роботи. Тому про таке рішення роботодавець має повідомити працівників не пізніше, ніж за два місяці в порядку, передбаченому статтею 32 КЗпП. Залучати працівників до роботи у вихідний день забороняється. Залучення до роботи у вихідний день у зв’язку з виробничою необхідністю чинним законодавством не допускається. Про це, зокрема, йдеться в листі Мінпраці від 13 квітня 2012 року № 123/13/133-12. Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства та лише у виняткових випадках, визначених статтею 71 КЗпП. Кодексом законів про працю визначений перелік працівників, яких забороняється залучати до роботи у вихідні дні, за будь-яких обставин. Залучення працівників до роботи у вихідні, а також святкові дні провадиться за письмовим наказом керівника, у якому зазначається вид компенсації за таку роботу. У наказі також необхідно вказати працівників, бригади, ділянки, відділи тощо, які працюватимуть у ці дні. Якщо роботу працівника у святковий (неробочий) день визначено графіком змінності, окремого наказу щодо його залучення до роботи в цей день не потрібно. Згідно зі статтею 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін у грошовій формі у подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку. Отже, якщо працівник працював у свій вихідний день, у нього є вибір — або взяти інший день відпочинку, або отримати оплату в подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП, як і робота у святкові та неробочі дні. Термін надання іншого дня відпочинку визначається за згодою сторін (лист Мінпраці від 29 грудня 2009 року № 853/13/84-09). У разі залучення згідно із законодавством до роботи працівників у вихідні дні, які є загальними вихідними днями (субота, неділя) або визначені за графіком роботи (змінності), та за згодою сторін обрано компенсацію іншим днем відпочинку, то робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі, а інший день відпочинку не оплачується. Зверніть увагу, що у своєму листі від 19 вересня 2012 року № 321/13/133-12 Мінсоцполітики доводить до відома про документальне оформлення іншого дня відпочинку в табелі обліку використання робочого часу, затвердженому наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489. Отже, в такому випадку відмітки в табелі про причини неявок на роботу чи про фактично відпрацьований час, про роботу в наднормовий час робляться на підставі документів, оформлених належним чином. Так, на підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі можна зробити відмітку «Ін» — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі. Тобто, якщо у вихідний день працівник відпрацював тільки чотири години та отримує інший день відпочинку, то в одинарному розмірі йому будуть оплачені тільки чотири години. У наказі про залучення до роботи у вихідний день слід зазначати спосіб компенсації, що встановлюється за взаємною згодою роботодавця та працівника. Якщо працівнику надається інший день відпочинку, у наказі необхідно вказати, коли працівник відпочиватиме. Працівник не має права обрати інший день відпочинку без згоди роботодавця. Невихід на роботу може бути розцінений як прогул без поважних причин, що може стати причиною звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП. Визначені КЗпП норми оплати за роботу у вихідні, святкові (неробочі) дні є мінімальними державними гарантіями. Роботодавець може самостійно встановлювати вищий рівень оплати праці за роботу в такі дні на підставі статті 97 КЗпП і статті 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР. Відповідно до статті 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день (частина четверта ст. 73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі. Оплата в зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. Подвійний розмір оплати за роботу у вихідні або святкові (неробочі) дні поширюється тільки на часові (денні) ставки або відрядні розцінки, до інших виплат (різних видів доплат, надбавок, премій тощо) він не застосовується. За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, крім подвійної оплати йому також може бути надано інший день відпочинку, що не оплачується та є вихідним днем (лист Мінпраці від 29 грудня 2009 року № 853/13/84-09). Надання іншого дня відпочинку — це додаткова гарантія, яка не передбачає заміни підвищеної оплати за роботу у святкові (неробочі) дні. У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються наднормовими й оплачуються в подвійному розмірі відповідно до статті 106 КЗпП (п. 11 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 року № 138, далі — Методичні рекомендації № 138). Загальна кількість наднормових годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. Оплата за всі години наднормової роботи провадиться в кінці облікового періоду. Під час підрахунку наднормових годин робота у святкові та неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі (п. 11 Методичних рекомендацій № 138). Якщо ж години роботи у святкові (неробочі) дні відпрацьовано за графіком, тобто в межах установленої норми робочого часу, виключати їх із кількості наднормових годин не потрібно (лист Мінсоцполітики від 17 лютого 2012 року № 51/13/116-12). Під час визначення годинної тарифної ставки для оплати фактично відпрацьованих годин у святкові, неробочі дні необхідно місячний оклад працівника розділити на місячну норму тривалості робочого часу на відповідний місяць, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для цього підрозділу (працівника). Управління Держпраці
Comments