Тривалість відпусток визначається Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504/96-ВР), іншими законами та нормативно-правовими актами України та незалежно від режимів та графіків роботи, розраховується в календарних днях.
Щорічна основна відпустка та її тривалість визначена статтею 6 Закону № 504/96-ВР. Особам з інвалідністю I та II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів (частина сьома статті 6 Закону № 504/96-ВР).
Зверніть увагу! Якщо працівник працює на підприємстві, в установі, організації, наприклад, з 2007 року та надав роботодавцеві довідку МСЕК у 2015 році, де зазначено, що йому встановлена інвалідність III групи з 2000 року (інформацію про інвалідність можна було визначити відповідно до запису у трудовій книжці про призначення пенсії по інвалідності), працівнику гарантовано надання законодавством 26 календарних днів щорічної відпустки з дня укладення трудового договору, попри обставини, за яких бухгалтерія (відділ кадрів) підприємства не мала документа (довідку МСЕК), що підтверджує інвалідність працівника (лист Міністерства соціальної політики України від 29 грудня 2015 року № 774/13/116-15).
Також, відповідно до статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менша, ніж 24 календарних дні.
Надання всім працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, яке закріплене статтею 45 Конституції України.